Почуття сорому – інвазивні та захисні форми соціального спілкування

Анотація

Сім’ї з міграційним походженням й обмеженим соціальним і культурним капіталом часто відчувають сором і ганьбу унікальними способами. У статті розглянуто соціальні аспекти згаданих переживань, зазначено, що сором – це не особиста схильність, а почуття несхвалення або відторгнення з боку спільноти, чиї цінності поважаються та визнаються законними.

У статті розрізняють інвазивну та захисну форми соціальної комунікації. Інвазивні форми ізолюють людей і ускладнюють у них формування позитивної самооцінки, тоді як захисні форми допомагають їм відновити соціальну повагу, яку вони могли втратити внаслідок сорому.

Використовуючи практико-орієнтоване та засноване на кейсі дослідження, стаття описує й аналізує чотири випадки, що призводять до трьох різних фігур сімейного сорому. Сім’ї – це óбрази, що розвиваються та змінюються як через внутрішні (наприклад, конфлікти, прихильність, самообмеження), так і через зовнішні (наприклад, культурні цінності, соціальні норми, зовнішні обмеження) фактори. Боротьба й відмінності влади в сім’ї, а також символічна сила культурних традицій і вірувань визначають, яку форму набуває образ і як його можна змінити. Закріплюючи досвід сорому в соціальному просторі сім’ї, концепція диспозиційного сорому розширюється контекстуальним виміром.

У маргіналізованому типі сім'ї родина часто передає й підсилює соціальні очікування етнічної спільноти, зберігаючи домінантні цінності й залишаючи окремих членів відчувати себе незначними. В інших образах сім’я розглядається як місце внутрішньої боротьби за статус і як простір, що захищає членів від відчуженого погляду інших.

Результати дослідження важливі тим, що сім’ї, які брали участь у дослідженні, погано інтегровані в данське суспільство та представляють різні форми життя на маргінесі суспільства.