Публікаційна етика

Журнал «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» підтримує основні етичні вимоги до наукових публікацій, що є нормою поведінки й професійних обов’язків членів редколегії журналу стосовно один до одного, щодо громадськості, забезпечення права кожного автора на інтелектуальну власність. Редактори, автори й рецензенти орієнтуються на принципи етики в наукових публікаціях, що дозволяє без упередження аналізувати всі подані для опублікування статті. Оцінка текстів здійснюється без урахування расової, конфесійної, національної, гендерної, політичної приналежності, соціального положення або місця роботи автора.

Редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» встановлює основні норми поведінки й обов’язки членів наукового співтовариства та забезпечує:

  • максимальну користь для професійного існування наукового товариства;
  • право кожного автора на інтелектуальну власність, свободу вираження й самореалізацію.

Учасники публікаційного процесу (автори, редактори, члени рецензійної ради тощо) дотримуються етичних норм і правил, які пропонує редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice».

Співредактори та їхні етичні зобов’язання

  1. Усі подані для публікації матеріали співредактори журналу контролюють завдяки відбору й детальному рецензуванню двома «сліпими» рецензентами.
  2. Співредактори мають право відхилити або повернути на доопрацювання подані матеріали.
  3. Співредактори журналу розглядають рукописи, що надійшли в редакцію, у стислі терміни (від трьох до семи днів від дати їх надходження до редакції).
  4. Співредактори журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» беруть на себе повну відповідальність за організаційний процес, що пов’язаний із прийняттям або відхиленням рукописів авторів, призначення «сліпих» рецензентів, листування з рецензентами й авторами, присвоєння статті DOI, реєстрацією даних в ORCID, публікацією статей на сайті журналу й у паперовому вигляді тощо.
  5. Співредактори журналу мають право відхилити статтю у випадку, якщо вона не відповідає вимогам, що висуваються редакцією журналу.
  6. Співредактори журналу, редакційна колегія зобов’язуються тримати в таємниці будь-яку інформацію щодо рукописів, які розглядаються.
  7. У випадку прийняття позитивного рішення щодо рецензованої статті (після аналізу думок і зауважень рецензентів) вона публікується на сайті журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» та в паперовому вигляді.
  8. Паперові примірники чергового тому журналу передаються в Національну бібліотеку України імені Ярослава Мудрого й Національну бібліотеку України імені В. Вернадського. 
  9. Електронні версії кожного тому публікуються на сайті журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» у розділі «Архів» – https://new.comteka.com.ua/index.php/journal/issue/archive та в електронних репозитаріях Mendeley, Academia.edu
  10. Допускається (за умови обов’язкового посилання на першоджерело) поширення (за згодою автора) в електронних мережах статей із журналу. Забороняється видання й/або поширення матеріалів журналу третіми особами або організаціями.
  11. Матеріали сайту електронного журналу не можуть бути відтворені повністю або частково в будь-якій формі (електронній чи друкарській) без попередньої письмової згоди авторів і редакції журналу. Під час використання опублікованих у журналі матеріалів у контекстах інших документів потрібне посилання на першоджерело. Співредактори з повагою ставляться до інтелектуальної незалежності й інтелектуальної власність авторів.
  12. У випадку, коли в редакцію журналу представлено переконливі свідчення щодо того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є помилковими, редакція сприяє опублікуванню відповідної інформації, указуючи на цю помилку і, якщо це можливо, виправляє її.
  13. Редакція журналу не несе ніякої відповідальності перед авторами й/або третіми особами й організаціями за можливий збиток, спричинений публікацією статті. Редакція має право вилучити вже підготовлену до опублікування статтю, якщо з’ясується, що в процесі її написання було порушено чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автора, який надав статтю, а також особу, що рекомендує, та організацію, де робота виконувалася.
  14. Редакція несе відповідальність за прийняття договорів про передачу ексклюзивних матеріалів, що обмежують сферу використання таких матеріалів, із метою захисту законних інтересів авторів.

Рецензенти та їхні етичні зобов’язання

  1. Рецензента обирають співредактори серед тих фахівців, які мають досвід експертизи наукових статей і є відомими у своїй галузі знань.
  2. Спочатку обраному рецензентові співредактори пропонують розглянути назву статті й анотацію до неї та визначитися у двотижневий строк із тим, чи буде рецензент аналізувати статтю. Якщо рецензент не впевнений у тому, що його наукова кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених у назві, анотації, він має відразу відмовитися від експертизи.
  3. Якщо рецензент погоджується здійснити наукову експертизу аналізованого рукопису статті, про це повинна дізнатися редакція шляхом письмової відповіді на пропозицію співредакторів.
  4. Основні ознаки аналізу рецензента полягають у його об’єктивності й неупередженості. Рецензент звертає увагу на якість стилю викладу матеріалу, його експериментальну й теоретичну частини, інтерпретацію отриманих даних. Рецензент оцінює відповідність змісту статті тим усталеним науковим і мовностилістичним стандартам, які прийняті у виданні «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice».
  5. Кожний рецензент повинен із повагою ставитися до автора, ім’я якого йому не відоме. Якщо зміст статті знайомий рецензентові, це може означати конфлікт інтересів. Не варто піддавати статтю науковій експертизі, якщо рецензент здогадується про те, хто є автором статті. У такому випадку рецензент має повернути рукопис без рецензії й повідомити редакцію про конфлікт інтересів.
  6. Коли рецензент здійснює експертизу, він має поводитися з рукописом, як із конфіденційним документом, що передбачає певний режим таємності. Не варто обговорювати із третіми особами зміст чужої статті. Не можна показувати статтю й дозволяти копіювати її третім особам. Щоправда, може виникнути ситуація, коли рецензент потребує спеціальної консультації із членами Міжнародної наукової редакційної ради (https://new.comteka.com.ua/index.php/journal/about/editorialTeam).
  7. Адекватність пояснень рецензента полягає в аргументованості своїх міркувань щодо аналізованої статті. Рецензент зобов’язаний супроводжувати посиланням будь-яке своє твердження або висновки про те, що результати аналізу були вже раніше опубліковані. У тексті аналізованої статті рецензент повинен відмічати випадки недостатнього чи некоректного цитування авторами праць їхніх колег, що мають пряме відношення до статті.
  8. Якщо рецензент помітив подібність тексту аналізованої статті з текстом опублікованої раніше статті, він повинен повідомити про цей факт редакції журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice».
  9. Будь-які контакти рецензента з автором аналізованої статті не є бажаними. Будь-які спроби рецензента дізнатися про ім’я чи прізвище автора не будуть мати успіху серед співредакторів і членів міжнародної редакційної ради.
  10. Рецензенту заборонено розголошувати інформацію про ідеї, що викладені в аналізованій статті. Він не має права застосовувати ідеї та фактичний матеріал, результати аналізованого дослідження без попереднього узгодження з автором.

Автори та їхні етичні зобов’язання

  1. Кожний автор статті має дотримуватися елементарних правил чесності й об’єктивності під час викладу результатів свого дослідження, оскільки несе відповідальність за зміст надісланого до редакції тексту.
  2. Оформлення статті автор повинен здійснювати згідно з інструкцією для авторів, що подано на сайті журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice » (див. – https://new.comteka.com.ua/index.php/journal/about/submissions), дотримуючись достовірності отриманих результатів. Методика дослідження повинна бути описана таким чином, щоб її відтворюваність була можливою. Кожний висновок або судження дослідження повинно підтверджуватися конкретними результатами, отриманими автором.
  3. Якщо стаття має оглядовий характер, дозволено цитування не більше п’яти рядків тексту джерела без переривання авторськими словами. Великі цитати (із перериванням кожних п’яти рядків авторськими словами) повинні мати відступ (від лівого берега) удвічі більший (20 мм), ніж відступ для звичайного абзацу (10 мм).
  4. У статтях неоглядового характеру дозволяється цитація лише тих джерел, які безпосередньо стосуються досліджуваного автором матеріалу й тих праць, які дозволяють читачеві ознайомитися з попередніми дотичними до проблеми вивчення працями автора. Цитація праць попередників повинна бути прямою (безпосередньо оригінальної праці), а не опосередкованою (завдяки опису іншого автора оригінальної праці, на яку автор посилається). Згадування в статті імені кожного дослідника повинно мати конкретне посилання в списку літератури.
  5. Якщо автор має певні ризики або будь-які небезпечні прояви, що пов’язані з його дослідженням, про це повинні знати співредактори.
  6. За своєю структурою текст статті повинен бути побудований таким чином, щоб кожний аспект дослідження мав завершений звіт.
  7. Стаття автора повинна бути оригінальною та призначеною лише для журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice».
  8. Якщо в рукописі повторюються результати, звіт про які вже описаний в іншій статті, автор про це повинен повідомити редакцію журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice». Винятком є той випадок, коли на прохання вищезгаданої редакції автор повторно надсилає відкоригований текст своєї статті.
  9. Якщо автор отримав інформацію, на яку посилається, із приватних джерел, йому (автору) необхідно мати дозвіл на таке посилання. Приватними джерелами можуть бути неофіційна (непротокольована) розмова науковців, листування, наукове обговорення на рівні товариських, дружніх зустрічей. У випадку, якщо автор посилається на інформацію, що отримана з конфіденційних джерел, він (автор) також повинен мати дозвіл від джерела інформації. Конфіденційними джерелами інформації, або джерелами конфіденційної інформації, вважаються такі, що пов’язані з інформацією, отриманою під час рецензування рукописів чи проєктів, що мають нам меті отримання фінансування з різних джерел.
  10. Якщо автор допускає персональну (особистісну) критику науковців, його стаття не може бути прийнятою до розгляду редакцією наукового журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice». Водночас автор має право на обґрунтовану об’єктивну критику наукових ідей чи результатів досліджень.
  11. Якщо стаття написана двома, трьома або більшою кількістю авторів, кожний автор несе персональну відповідальність за викладені в статті результати досліджень. При цьому до списку авторів не може бути включений дехто інкогніто (під псевдонімом). Світова практика передбачає вибір колективом авторів одного з тих, хто буде подавати статтю до редакції, листуватися з редакторами тощо. Той, хто подає рукопис до редакції, повинен мати згоду інших авторів на публікацію статті.
  12. Якщо автори мають потенційний конфлікт інтересів, вони повинні повідомити про це співредакторам журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice ». Конфліктом інтересів вважається ситуація, коли є певний вплив від фінансових джерел, корпоративних інтересів чи консалтингових замовлень, інформація від яких міститься в поданій до редакції статті. Якщо в автора є контрактні зобов’язання чи права власності на інформацію, що висвітлена в статті, він також повинен попередити про це редакцію.

Етика повторного розгляду статті: рекомендації авторам

  1. Якщо статтю було розглянуто рецензентами повторно, автору необхідно звернути увагу на всі зауваження, які надали рецензенти.
  2. Авторові пропонується відповісти окремим листом на адресу редакції, у якому варто описати всі зміни, що відбулися в змісті статті.
  3. Якщо рецензенти порадили авторові здійснити додаткові емпіричні дослідницькі процедури або додатковий теоретичний аналіз, варто це зробити з урахуванням рекомендацій. У випадку непогодження з порадами рецензентів авторові необхідно висловити свої міркування, які будуть спрямовані на захист авторської позиції. Варто у зворотному листі обґрунтовано й толерантно відповісти на всі зауваження та рекомендації рецензентів.
  4. Усі зміни, які автор зробив у тексті статті, варто позначити кольором і повернути відредагований та доповнений рукопис статті в ті строки, які були призначені редакцією.
  5. Оскільки рецензенти є експертами в галузі соціальних комунікацій, авторові варто врахувати їхні зауваження. Слід поважати експертну працю рецензентів. У випадку, якщо бачення автора наукової проблеми й тлумачення емпіричних чи теоретичних результатів не збігаються з думками рецензентів, вірогідно, стиль і манера авторського подавання матеріалу були важкими для розуміння. Автору необхідно бути самокритичним і спокійно вдосконалити текст.

Особливості відхилення статті, поданої до редакції

  1. Якщо стаття автора відхилена редакцією наукового журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice», редакція пропонує авторові бути наполегливим і цілеспрямованим у досягненні поставленої мети. Необхідно виправити недоліки, із якими автор погоджується, і виконати рекомендації рецензентів.
  2. Редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» не практикує передачу авторам на їхні вимоги чи прохання інформації про номери телефонів чи нікнейми рецензентів.
  3. Якщо редакція повідомила автору про те, що тематика статті не відповідає галузевому профілю журналу, авторові варто переглянути зміст свого рукопису з метою підтвердження або спростування рішення редакції.
  4. Оскільки редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» застосовує подвійне «сліпе» рецензування, автору не варто одразу реагувати на зауваження одного рецензента. Варто дочекатися думки другого рецензента, яка може бути протилежною за своєю оцінкою. Лише після отримання двох «сліпих» рецензій авторові доцільно здійснювати зміни в рукописі своєї статті.
  5. Якщо автор прийняв рішення щодо відкликання свого рукопису, про це необхідно повідомити редакцію.
  6. Якщо автор не погоджується з думками двох «сліпих» рецензентів, він має право подати скаргу.

Особливості оскарження автором редакційних рішень

  1. Під час розгляду скарги автора редакція користується положеннями, що розроблені й прийняті Комітетом з публікаційної етики (див. розділ «Complaints and appeals | COPE: Committee on Publication Ethics» за адресою https://publicationethics.org/news/complaints-and-appeals).
  2. Розгляд скарги автора здійснюється редакцією журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» упродовж трьох робочих днів.
  3. Відповідь автору скарги надається в письмовій формі.
  4. У відповіді на скаргу автора редакція (співредактори) детально аналізує (-ють) виявлені проблеми й докладають максимальних зусиль для вирішення питання.
  5. Якщо редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» не має компетенції для розв’язання проблеми, яку описує автор скарги, останньому рекомендується звертатися до вищої інстанції. При цьому редакція вказуватиме конкретні імена й назви осіб та організацій, які мають відповідну компетенцію для розгляду предмета скарги.

Особливості реагування на випадки порушення етики публікацій 

  1. Якщо редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» отримала інформацію від автора, читача чи будь-якого громадського суб’єкта про порушення етики публікацій, вона не має права відмовити в розслідуванні зазначених порушень.
  2. Редакція повинна застосувати обґрунтовані заходи щодо усунення порушень етики публікацій та отримати письмову відповідь від автора опублікованої статті.
  3. Редакція зобов’язана докласти максимум зусиль для забезпечення належного проведення розслідування.
  4. Редакція повинна здійснювати конструктивні спроби для розв’язання проблем, що пов’язані з випадками порушення етики публікацій.

Особливості реагування на випадки недоброчесної практики в публікаціях 

Недоброчесність автора статті, випадки якої виявили члени редакції, рецензенти або читачі, усувається за правилами й рекомендаціями, що пропонує Комітет із публікаційної етики (Committee on Publication Ethics (COPE), див. – https://publicationethics.org/postpublication   

Особливості оформлення звітів у статтях, автори яких подають результати досліджень за участю людей, їхні дані або біологічний матеріал

  1. Якщо автор у поданій до редакції статті висвітлює результати дослідження за участю людей, їхні дані або біологічний матеріал, необхідно подати окремий документ. Таким документом є заява, яка підтверджує, що дослідження було схвалено відповідним інституційним та/або національним комітетом для таких досліджень (треба зазначити назву Комітету з етики).
  2. Згаданою заявою автор підтверджує, що в його дослідженні не були порушені стандарти, проголошені Гельсінською декларацією 1964 року (і пізнішими поправками до неї). У заяві автора може бути посилання й на подібні етичні стандарти.
  3. Якщо в автора є певні сумніви в тому, що дослідження проводиться відповідно до Гельсінської декларації 1964 року або подібних стандартів, автор повинен указати причини свого підходу та продемонструвати, що незалежний комітет з етики або інституційна наглядова рада схвалює певні аспекти дослідження.
  4. У випадку, коли Комітет з етики університету не схвалив методику дослідження автора до початку самого дослідження, ретроспективне етичне схвалення не може бути отримано автором. Його рукопис не може бути прийнятий для рецензування в журналі «Соціальні комунікації: теорія та практика / Social Communications: Theory and Practice». Разом із тим, співредактори приймають рішення про те, чи подавати текст рукопису статті для експертної оцінки, якщо в статті автор не подав текст заяви про схвалення його методики дослідження за участю людей, подавання їх даних або біологічного матеріалу.
  5. Кожний автор, який подає у своїй статті звіти про дослідження за участю людей, їхніх даних або біологічного матеріалу досліджуваних, повинен проконсультуватися зі своїм закладом, у якому функціонує Етичний кодекс досліджень за участю людей щодо відповідності до вимог згаданого кодексу.
  6. Кожному авторові, який здійснює дослідження за участю людей, слід знати, що йому необхідно отримати інформовану згоду від батьків чи опікунів, у випадку, якщо досліджувані є неповнолітніми особами або особами з інвалідністю.

Особливості реєстрації клінічних випробувань

  1. Оскільки до редакції журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» надходять статті, автори яких подають результати клінічних випробувань (https://www.who.int/health-topics/clinical-trials#tab=tab_1 ), співредактори рекомендують авторам звертати увагу на Міжнародну класифікацію втручань у сфері охорони здоров’я (ICHI) ( https://www.who.int/standards/classifications/international-classification-of-health-interventions ).
  2. Радимо авторам реєструвати звіти про клінічні випробування в репозитаріях, наприклад, ECRIN (https://ecrin.org/clinical-research-metadata-repository). 
  3. Редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» просить авторів, які описують результати вже здійснених клінічних випробувань, реєструватися в міжнародних репозитаріях ретроспективно, що пов’язано із забезпеченням повної публікації всіх результатів.

Заява про реєстрацію клінічних випробувань, фінансування, можливий конфлікт інтересів і схвалення етичних стандартів

  1. Кожний автор (або група авторів), завершуючи рукопис, зобов’язаний подати перед рубрикою «Reference» заяву про реєстрацію клінічних випробувань, фінансування, можливий конфлікт інтересів і схвалення етичних стандартів.
  2. Згадана інформація повинна бути розміщена під заголовком «Заява».
  3. Наводимо приклад такої Заяви:

Заява

Фінансування.
Жодна організація не фінансувала це дослідження. Дослідження автор виконав за власні кошти.
Конфлікт інтересів.
Конфлікту інтересів немає.
Етика.
Матеріал, представлений у цій статті, відповідає всім вимогам Комісії з етики (назвати конкретну установу) ________________________________________________________________.
Авторське право.
Це стаття відкритого доступу, яка розповсюджується під авторством Creative Commons. Ліцензія дозволяє необмежене використання, розповсюдження та відтворення на будь-якому носії за умови належного зазначення оригінального автора та джерела.

Етика

Матеріал, що подано в цій статті, відповідає всім пунктам і вимогам, що висунуті Комісією з етики  (подайте назву організації, яка затвердила методику й результати вашого дослідження).

Авторське право

Це стаття відкритого доступу / не належить до відкритого доступу, яка розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, розповсюдження та відтворення на будь-якому носії за умови, що оригінальний автор і джерело вказано належним чином (або вкажіть інші умови розповсюдження).

Політика сховища

Редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» розуміє, що кожен автор хоче залишити копію своєї статті в інституційному чи іншому сховищі на свій вибір. 

Редакція журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» дозволяє авторам зберігати всі версії в інституційному чи іншому сховищі за вибором автора без ембарго.

Разом із тим редакція просить авторів врахувати положення політики сховища:

1. Кожний автор має право розміщувати свою статтю на будь-якому репозитарії.

2. Кожний автор має право користуватися контентом своєї статті на свій розсуд, але посилаючись на журнал «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» (необхідно вказувати сайт, на якому була опублікована стаття).

3. Автор до публікації статті в журналі «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» не має право розміщувати повний текст статті в будь-якому репозитарії, якщо стаття подана на розгляд згаданої редакції. Винятком для розміщення матеріалів у міжнародних репозитаріях може бути лише розміщення додатків до статті (таблиці, графічні інтерпретації даних, світлини, географічні карти, бланки опитувань, протоколи експериментів тощо).

4. Якщо версія статті прийнята редакцією журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice» для публікації, автор має право розмістити її в міжнародному репозитарії, але при цьому подаваючи посилання на сайт журналу «Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice».