Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice

Вплив (не)відповідальності неповнолітніх на зростання насильства в суспільстві

Драгана Лазич — 2025-02-04

Сучасне суспільство переживає епоху експансії насильства в усіх сферах життя та праці. Насильство як центральне поняття аналізується та вивчається, але його присутність все ще не зменшується, а постійно зростає. Змінюються лише форми насильства в школах і сім’ях, на спортивних заходах і в громадському транспорті, на вулицях і на роботі, в соціальних мережах, в Інтернеті та через сучасні інформаційні технології в усіх інших сферах суспільного життя.

Метою статті є розкрити та науково пояснити сучасні причини раптового поширення насильства серед неповнолітніх на основі більш повного опису цього шкідливого соціального явища, а також пояснити ступінь ефективності санкцій, що застосовуються до неповнолітніх, які вчинили злочини. насильницькі дії.

Під час збору даних ми використовуємо в цій статті методи дослідження: опитування та інтерв’ю у довільній формі, а також оперативний метод аналізу змісту документів, передусім методи якісного та кількісного аналізу документів. При обробці отриманих даних застосовувався статистичний метод, головним чином його процедури описового аналізу, з наголосом на частотах кількості повідомлених, обвинувачених і засуджених неповнолітніх за злочинні дії домашнього насильства та проти шлюбу та сім’ї, у період з 2013-2022 на території Республіки Сербія.

Результати дослідження дали кілька нових методологічних процедур для раннього виявлення насильницьких дій, а також для ідентифікації та розпізнавання тих, хто є кандидатами на поведінку неповнолітніх. Також були запропоновані системні заходи протидії цьому суспільно небезпечному явищу, а також науково обґрунтовані пропозиції щодо протидії насильству серед неповнолітніх, які є гарною основою для батьків, опікунів, учителів, викладачів та компетентних соціальних інституцій, органів та організацій сучасного суспільства. діяти превентивно та захисно, щоб зменшити насильство серед неповнолітніх.

Порівняння використання мережі «Фейсбук» словацькими та міжнародними громадськими медіа

Анета Чернакова — 2025-05-04

Соціальні мережі є інформаційними каналами, що дають змогу аудиторії реагувати на повідомлення у формі коментарів, поширень або «лайків». Громадські медіа створюються з метою поширення культури та просвіти. Їхня мета – навчання великої кількості населення. Вважаємо, що суспільні медіа повинні бути представлені в соціальних мережах. Завдяки своїй присутності на цих інтернет-платформах вони підтримують постійний контакт зі своєю аудиторією, можуть спілкуватися з нею. Завдяки соціальним мережам суспільні медіа також можуть отримати нових підписників і запропонувати свої послуги. Метою дослідження є з’ясування того, наскільки суспільний мовник Словацької Республіки «Rozhlas a Televízia Slovenska» (далі – RTVS) використовує соціальну мережу «Фейсбук». Іншою метою дослідження є порівняння використання цієї соціальної мережі з британським громадським медіа «British Broadcasting Corporation» (далі – BBC). Аналіз зосереджено на відмінностях у методах комунікації, контент-стратегії та взаємодії з аудиторією протягом вибраного періоду. Зроблено акцент на кількості шанувальників, щоденній кількості публікацій, проміжку часу публікації та взаємодії аудиторії в окремих публікаціях. Наша мета – виявити ключові моделі комунікації в мережі «Фейсбук» і виділити фактори, що впливають на залучення аудиторії й успіх публікацій. Дослідження проведено за допомогою кількісного методу. Отримані нами результати можуть допомогти оптимізації онлайн-комунікаційних стратегій суспільних медіа.

На основі результатів аналізу сформульовано рекомендації щодо підвищення ефективності комунікації в мережі «Фейсбук». Запропоновано ділитися більшою кількістю інтерактивного контенту, зокрема опитувань, прямих трансляцій або дописів, створювати місця для зворотного зв’язку й активної відповіді на коментарі, публікувати пости під час найбільшої активності аудиторії.

Досвід іноземства та деперсоналізації в соціальних комунікаціях данських емігрантів: дизайн двох випадків.

Ханс Ельбесхаузен — 2025-05-20

У цьому дослідженні розглядається взаємозв’язок між досвідом чужорідності та дисоціативними розладами, зокрема деперсоналізацією та дереалізацією (DP/DR), у контексті міграції та культурних переходів. Теоретична основа базується на концепції життєвого світу Альфреда Шютца та понятті «кінцевих областей значення». Дослідницьке питання таке: чи можуть дисоціативні розлади сприяти формуванню психологічної основи для цих обмежених областей значення? Використовується тематичне дослідження, щоб проілюструвати, як інтенсивний досвід іноземства може призвести до порушення звичних способів взаємодії, соціального спілкування та сприйняття.
Методологічно дослідження поєднує феноменологічну соціологію з психіатричними концепціями дисоціативних розладів, щоб краще зрозуміти зв'язок між досвідом чужорідності та дисоціативними реакціями. Результати показують, що мігранти в обох випадках зазнали значного культурного відчуження та почувалися безсилими перед обличчям інституційного втручання. Наслідки цих втручань призвели до диссоціативних розладів. Отримані дані підтверджують гіпотезу про те, що дисоціативні переживання є не лише реакцією на чужорідність, але також можуть формувати основу психологічних механізмів подолання в межах обмеженого значення.
Дослідники роблять висновок, що дисоціативні стани відіграють вирішальну роль у формуванні та підтримці обмежених областей значення, оскільки вони функціонують не лише як притулок від непереборних зовнішніх загроз, але й як сфери, у яких межі ідентичності та сприйняття стабілізуються. У цьому сенсі вони є простором, який сприяє як захисту, так і ізоляції. Крім того, обмежені області значення можна розуміти як своєрідний інкубатор для перехідного досвіду, у якому можна випробувати нові моделі спілкування та сприйняття та розвинути різні образи себе. Діалог, який сімейні консультанти вели з сім’ями в наших кейсах, показав, що це можливо.

Соціальні комунікації Імперії інків: діахронний і холістично-квантовий аналіз

Олександр Холод — 2025-03-01

Метою нашого дослідження є здійснення діахронного й холістично-квантового аналізу соціальних комунікацій Імперії інків (1438 р. – 1533/1572 рр.) й ідентифікація специфічних характеристик згаданих комунікацій.

Методика дослідження полягала у відборі наукових публікацій, що дотичні до теми нашого дослідження. Ми здійснили аналіз і синтез відібраних публікацій для пошуку методів, валідних щодо вивчення аналізованої проблеми. Після формування методології дослідження ми здійснили холістичний і діахронічний аналіз фактів, описаних в комунікативістських, археологічних, історичних, культурологічних публікаціях. Здійснення аналізу соціальних комунікацій Імперії інків (1438 р. – 1533/1572 р.р.) дозволило нам ідентифікувати специфічні характеристики соціальних комунікацій імперії інків.

Результати дослідження. Нами були розглянуті соціальні комунікації за часи правління п’ятьох імператорів, а саме: Пачакуті Інки Юпанки, Топа Інка Юпанкі, Уайна Капак і братів Уаскара Інка й Атауальпи. Здійснений нами аналіз дозволив виокремити із дванадцяти видів соціальних комунікацій, що зафіксовані за 95 років існування Імперії інків, шість чітких тенденцій: державні управлінські й політичні соціальні комунікації; фінансово-економічні соціальні комунікації; соціальні комунікації на культурному рівні; ієрархічні соціальні комунікації; логістичні соціальні комунікації; родинні соціальні комунікації.

Висновки. У діахронному аналізі ми ідентифікували 11 основних видів застосування соціальних комунікацій і виокремили 6 тенденцій, що пов’язані з частиною перелічених видів. Завдяки холістично-квантовому аналізу соціальних комунікацій Імперії інків періоду від 1438 року до 1533 року ми ідентифікували 5 позицій, які дозволили характеризувати специфіку й ознаки таких комунікацій.

Вплив воєнного стану на створення новинного контенту марафону «Єдиних новин» (на прикладі телеканалу «1+1») та «5 каналу»

Сергій Барбу-Вальчишин — 2025-05-17

Метою статті є дослідити вплив воєнного стану на створення телевізійного контенту для інформаційних програм на прикладі телеканалу «1+1» (як учасника об’єднаного телемарафону «Єдині новини») та «5 каналу». Крім того, він має на меті створити посібник (покрокові інструкції) для цивільних журналістів, які планують перекваліфікуватися на військових кореспондентів.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні було використано декілька методів: узагальнення, порівняльний аналіз, моніторинг та інтерв'ю.

У дослідженні проаналізовано законодавчу базу воєнного стану, яка безпосередньо впливає на діяльність ЗМІ у воєнний час. Зазначалося, що встановлені правові межі впливають на різні аспекти роботи ЗМІ. Зокрема, журналісти іноді змушені нехтувати терміновістю новин, щоб уникнути загрози національній безпеці.

Дослідження передбачало моніторинг понад 100 годин ефіру двох телекомпаній, що охоплював 82 випуски новин, які включали 230 оригінальних матеріалів (телерепортажів або прямих ефірів) на військову тематику. Під час аналізу досліджувалися особливості їх охоплення, частота виходу в ефір, динаміка обсягу контенту за періоди моніторингу. Дослідження також порівняло характеристики формування контенту двох каналів, підкресливши подібності та відмінності. Інформаційний контент описувався за кількома параметрами: тривалістю ефіру, тривалістю, типом монтажу відео та ін.

Крім того, були взяті особисті інтерв’ю з військовими кореспондентами: Юлією Кирієнко (телеканал «1+1») та Ольгою Калиновською («5 канал»). Досліджено практичне застосування та використання норм воєнного стану в діяльності цих медійників. На основі цього та враховуючи досвід автора як військового кореспондента (2014-2017 рр.) у зоні АТО/ООС, розроблено комплексний посібник для цивільних журналістів, які бажають перекваліфікуватися у військових кореспондентів. Цей посібник можна практично застосувати до розвитку журналістської галузі в Україні.