Наукова база криміналістичного оперативно-аналітичного знання

Автор(и)

  • Nedjo Danilović MB University
  • Драган Манојловић Університет МБ
  • Деяна Гаїћ Мегатренд університет

DOI:

https://doi.org/10.51423/2524-0471-2023-15-2-5

Ключові слова:

криміналістична аналітика, оперативна робота, оперативно-інтервенційні знання, оперативно-інструкторські знання, криміналістичне, кримінально-процесуальне розслідування

Анотація

У статті розглядаються наукові основи криміналістичного аналітико-оперативного знання. У кримінальному судочинстві цей вид знаньє основою правової стійкості та достовірності обвинувального висновку, кримінального розслідування та доказів у суді, а також для розробки державної політики у сфері боротьби зі злочинністю в сучасному суспільстві. Мета статті – довести, що основою кримінально-оперативної та аналітичної роботи є інтелектуальна діяльність, у якій у процесі отримання оперативних знань суворо дотримуються процедури логічного, змістовного, системного та аргументованого, а не здорового глузду криміналістиків, що включає найменування та позначення кримінальних явищ, процесів і подій і є логічною основою для розуміння аналітичного процесу в криміналістиці. У криміналістичному оперативно-аналітичному дослідженні отримують точні, відносні та застосовні знання про певного суб’єкта з кримінального середовища шляхом застосування адекватних криміналістичних та інших методів дослідження, що виконує дві істотні передумови цього типу дослідження, насамперед визначений об’єкт криміналістичного дослідження, оперативні дослідження та перевірені методи правдивого чи принаймні ймовірного знання. Методологія предмета дослідження в даній роботі вимагала застосування операційного методу контент-аналізу документів у поєднанні з гіпотетико-дедуктивним і статистичним методами, а також базовими аналітико-синтетичними методами пізнання. Результати дослідження забезпечили науково обґрунтоване теоретико-методологічне уявлення про криміналістичну аналітику та її кінцевий продукт криміналістичних, оперативно-інтервенційних та оперативно-інструктивних знань, які стануть у пригоді криміналістам та іншим аналітикам і дослідникам у різних державних установах і організаціях, які мають розвинену криміналістику, аналітично-розшукова діяльність в їх організаційній структурі.

Ключові слова: криміналістична аналітика; оперативна робота; оперативно-інтервенційні знання; оперативно-інструкторські знання; криміналістичне, кримінально-процесуальне розслідування.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Bean, P., Billingsley, R. (2001). Drugs, crime and informers. In: Billingsley, R., Nenitz, T., and Bean, P., (Eds.) (2001). Informers: Policing, Policy, Practice. Cullompton, U.K: Willan.

South, N. (2013). Informers agens and accountability: some matters arising from the use of human information sources by the police and the security service. In: Billingsley, R., Nenitz, T., and Bean, P., (Eds) (2013, junu). Informers: Policing, Policy, Practice. Cullompton, 67-80, U.K.: Willan Publishing.

Colvin, M. (1998). Under Surveillance: Covert Policing and Human Rights Standards. London: Justice.

Cochrane, M., Monaghan, R. (2012). Countering terrorism through the use of informants: The Northern Ireland experience. Behavioral Sciences of Terrorism and Political Aggression, 4(1), 26-40.

Crous, C. (2009). Human intelligence sources: Challenges in policy development. Security Challenges, 5. (3), p. 117–127.

Danilović, N. (2023). Fundamental Research оn War аnd its Significance for the Progress of Global Community and Prosperous Development of Modern Countries. In: N.D, D.T (eds.), Fundamental Researches, 61-90 (624). Beograd: Institute for Serbian Culture, Priština – Leposavić, International Association of Methodologists of Social Sciences and MB University.

Danilović, N. (2021), Primena metode analize dokumenata u društvenim naukama, [SCTP] Social Communications: Theory and Practice, Vol. 13(2). DOI: 10.51423/2524-0471-2021-13-2.

Danilović, N., Milosavljević, S., Manojlović, D., Milutinović, O., i Jović, V. (2018). Bezbednosna analitika. Beograd: Beosing.

Danilović, N., Milosavljević, S. (2008). Osnove bezbednosne analitike. Beograd: Službeni glasnik.

Greer, S., (1995). Towards a sociological model of police informants. British Journal of Sociology, 46, (3), p.p. 509–527. https://doi.org/10.2307/591854.

Greer, S. (2001). Towards а sociological model of the police informant. The American, Journal of Sociology, (3), p. 46. https://doi.org/10.2307/591854.

Hanvey, P. (1994). A Structured Approach to Informants: Seminar Held at Bramshill. Police Staff College. 5th-6th April 1994.

Harfield, C. (2012, Jun). Police informers and professional ethics. Criminal Justice Ethics, 31, (2), p.p. 73–95. https://doi.org/10.1080/0731129X.2012.696960.

Innes, M. (2000). Professionalising the role of police informant. Policing and Society, 9, (4), p.p. 357–384. https://doi.org/10.1080/10439463.2000.9964823.

Irwin, D., Mandel, D. (2019). Standards for Evaluating Source Reliability and Information Credibility in Intelligence Production. In: D.R. Mandel (Ed.), Assessment and Communication of Uncertaintly in Intelligence to Support Decision Making: Final Report of Research Task Group S. Toronto: DRDC, Toronto Research Centre.

Jennings Jr, E. T. & Hall, J. L. (2012). Evidence-based practice and the use of information in state agency decision making. Journal of Public Administration Research and Theory, 22 (2), 245. https://doi.org/10.1093/jopart/mur040.

Kronenfeld, D. B., & Kronenfeld, J. (1972). Toward a science of design for successful food service. Institutions and Volume Feeding Management, (70), p.p. 38-44.

Lieberman, B., (2007). Ethical issues in the use of confidential informants for narcotic operations. The Police Chief, 74,(6), p. 62-64.

Maguire, M. & Timothy, J. (1995). Intelligence, Surveillance and Informants: Integrated Approaches. Crime Detection and Prevention Series. London: Police research group crime.

Манојловић, Д. (2010). Криминалистичка оператива. Београд: БеоСинг.

Manojlović, D. (1997). Кriminalni milje i kriminalna pojava–kriminološki i kriminalistički aspekti. Migration Review, 31.4 (1997): 856.

Miller, J. M. (2011). Becoming an informant. Justice Quarterly, 26, (2), p.p. 203–220 (248). https://doi.org/10.1080/07418825.2010.506881

National Research Council. (2009). Strengthening forensic science in the United States: a path forward. Washington, DC: The National Academies Press. https://doi.org/10.17226/12589.

Rosenfeld, R. (2003). Snitching and the Code of the Street, The British Journal of Criminology, 43 (2), p.p. 291–309, https://doi.org/10.1093/bjc/43.2.291.

Simons, Herbert W. & Jean Jones. (2011). Persuasion in Society (2. Edition). New York: Teylor & Francis Group on information business, https://doi.org/10.4324/9780203933039.

Sun Tzu. (2017). On The Art Of War, Toronto: Global Language Press.

##submission.downloads##


Переглядів анотації: 157

Опубліковано

2023-12-30

Як цитувати

Данілович, Н., Манојловић, Д. ., & Гајић, Д. (2023). Наукова база криміналістичного оперативно-аналітичного знання. Соціальні комунікації: теорія і практика / Social Communications: Theory and Practice, 15(2), 32–48. https://doi.org/10.51423/2524-0471-2023-15-2-5

Номер

Розділ

Соціальні комунікації в кримінології