Тріада «митець – влада – преса» у контексті соціальних комунікацій УРСР (1950–1980 рр.)

Юрій Колісник; Тетяна Хоменко

doi:10.51423/2524-0471-2021-13-2-11

Автор(и)

Юрій Колісник Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Тетяна Хоменко Львівський національний університет імені Івана Франка

DOI:

https://doi.org/10.51423/2524-0471-2021-13-2-11

Ключові слова:

марксизм-ленінізм, тоталітарна система, радянські митці, радянська журналістика, незалежне інформування, свобода творчості, суспільна свідомість

Анотація

Мета стати – возлагают на себя роль митців и преси у формируемых информационных систем УРСР, процеживают залежность до творчих особистностей в їхніх політич позицій, показати значення творчих особистностей у формівні свідомості громадян. Методи расслідження , які уможливлюють здійснення поставлених мети и завдань: конкретно-историчний, соціологічний, системний, порівняльний и факторний. Результати й обговорення . У статти досліджено проблема діяльности творчії людей в умовах тоталітаризму. Доведено, шо митці в радянську епоху переживали болісний вибір – славити партію, щоб здобути визнання, чи правдиво висвітлювати життя і бути переслідуваним. Тихие, котрые мали вільнолюбну, непокорную вдачу и начало не шли на компроміс переслидували. Политические представительства культивировали стресовы стани. Страх перед режимом паралізовував людський дух, породжув конформізм, що переростав у прислужництво . Конформы жили волею партії, від якої залежала їхня доли, конували її вимоги Дехто из представников творції інтеліґенції, щоб зберегти вірність своїм внутрішнім запасом, и водночасъ не потрапити в опалу, окремі твори не друкували, Незважаючи на цензуру, в офіційній пресі здійснювалися також спроби сказати правду. Висновки. Проблема діяльности творчoї людейни в умовах тоталітаризму – явище складне, багатовекторне. Журналистика на вимоги комунистической партии вела запеклу боротьбу с проявами свободы творчости. Анализируют моральный аспект творчої людейни в период тотального талитаризма, не слід осуджуватичастных митців за їхнє партійне «идолопоклонство». Важливо інше – справжні особистості за будь-яких обставін не губили людське єство и при першій нагоді выступали оборонцы правди. Навить в умовах радянского режима публицистическую діяльность для багатох митців була творчістю, а не заробітком .

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Afonin, O. (2002). Volodymyr Yavorivskyi: “Ia ni vid choho ne vidrikaiusia, navit vid tykh pomylok, yaki zrobyv”[Volodymyr Yavorivskyi: “I do not renounce anything, even the mistakes I made”]. Khreshchatyk, 29 nov.

Havel, V. (2010). Vidpovidalnist intelektuala [Responsibility of the intellectual]. www.ji.lviv.ua/n10texts/ havel.htm

Hrytsenko, O. (2000). Kultura i vlada. Teoriia i praktyka kulturnoi po-lityky v suchasnomu sviti [Culture and power. Theory and practice of cultural policy in the modern world]. Kyiv : UTsKD.

Ilnytskyi, M. (1974). Vidsich natsionalistychnym naklepnykam [Repulse to the tnationalist slanderers]. Zhovten, 12, pp.110–113.

Kondufor, Yu. (1979). Istoriia Ukrainskoi RSR [History of the Ukrainian SSR] (T.8, Kn.2) [Vol. 8, B. 2]. Kyiv : Nauk. Dumka.

Kaminchuk, A. (1993). Truba. Nepublitsystychni rozdumy [Tube. Non-publicistic reflections]. Kyiv, 7, pp.103–112.

Karpenko, V. (2003). Presa i nezalezhnist Ukrainy. Praktyka media-polityky 1988–1998 pp. [Press and independence of Ukraine. Practice of media policy 1988–1998 pp.]. Kyiv : Nora-Druk.

Kypyany, V. (2010). Dyssydent yz partkoma: Put ot Korneichuka do Sakharova proshel zhyvoi klassyk ukraynskoi lyteratury Nykolai Rudenko [A dissident from the party committee: the living classic of Ukrainian literature Nikolai Rudenko traveled from Korneichuk to Sakharov]. http://kipiani.org/gulag/index.cgi?8

Kipiani, V. (2010). “Antyradianshchyky”: Pohromnyi sichen 72-ho [“Anti-Soviets”: The pogrom of January 1972]. http://kipiani.org/ plain.cgi?260

Konkvest, R. (2009). Velykyi teror. Stalinski chystky 30-kh rokiv [The Great Terror. Stalins purges of the 1930s]. Lutsk: VMA “Teren”.

Kukharuk, R. (2010). Pysmennyk – osnova kultury. Literatura yedynoho potoku [The writer is the basis of culture. Single stream literature]. http://www.litforum.org/index.php?r=3&a=353

Kukhta, B., Slobodian, M. (1974). Ahentura mizhnarodnoho imperializmu [Agency of international imperialism]. Zhovten, 5, pp. 86–90.

Klapchuk, S., Ostafiichuk V. (2002). Literaturni i mystetski protsesy v umo-vakh ideolohichnykh represii i khrushchovskoi “vidlyhy” [Literary and artistic processes under the conditions of ideological repressions and Khrushchev’s “thaw”]. Istoriia ukrainskoi ta za-rubizhnoi kultury. Kyiv : Znannia-Pres.

Pavlychko, D. (2010). Andrii Malyshko [Andriy Malyshko]. www.ualogos.kiev.ua/toprint.html?id=545

Pozniak, N. (2004). Serhii Paradzhanov. Velykyi mistyfikator [Sergiy Paradzhanov. The great mystic]. http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=64

Sverstiuk, Ye. (1998). Komunist iz psykholohichnoho pohliadu [A communist from a psychological point of view]. Vyzvolnyi shliakh, 5, pp. 546–548.

Sverstiuk, Ye. (1999). Na sviati nadii [On the feast of hopes]. Kyiv : Nasha vira.

Syzonenko, O. (2001). Malyshko [Malyshko]. Dzerkalo tyzhnia, 19–25 trav.

Trymbach, S. (2003). “Movchyt Sobor...” Olesevi Honcharu vypovnylosia b 85 [“The Cathedral is silent...” Oles Honchar would have been 85 years old]. Dzerkalo tyzhnia, 29 March–4 April.

Havel, V. (1989). O zodpovednosti za slovo [About responsibility for the word]. Literarnyi tyzhdennik, 8 pros.

Szankman, J. (2007). Volnosts bez slova [Freedom without words]. Forum: Najciekawsze artykuly z prasy swiatovej, 25.