Комунікативні практики воєнного волонтерства: внутрішньоорганізаційний вимір
DOI:
https://doi.org/10.51423/2524-0471-2026-18-1-3Ключові слова:
воєнне волонтерство, внутрішньоорганізаційна комунікація, комунікаційний клімат, смислотворення, репутаційний капітал, соціальна активність працівників, корпоративна соціальна відповідальність, медичні установиАнотація
Мета дослідження. З’ясувати вплив соціальної активності воєнного волонтера як працівника медичного закладу на внутрішньоорганізаційну комунікацію, комунікаційний клімат колективу та формування репутаційного капіталу організації-роботодавця в умовах тривалої війни.
Методи дослідження. Дослідження реалізовано як якісне кейс-дослідження впродовж січня 2024–жовтня 2025. Емпіричну базу становили напівструктуровані інтерв’ю з працівниками медичного закладу (n = 50), неформалізоване спостереження за комунікаційними процесами, а також контент-аналіз внутрішніх комунікаційних матеріалів та аналіз публічних комунікацій.
Результати. Встановлено поступову трансформацію комунікативних практик від персоналізованої мобілізації до горизонтальної самоорганізації підрозділів. Зафіксовано зміну норм солідарної взаємодії. Виявлено інституціоналізацію колективних практик соціальної активності. Зафіксовано репутаційний ефект: публічна соціальна активність працівника асоціювалася зі зростанням довіри до організації та проявами «репутаційного імунітету» під час інформаційних інцидентів.
Висновки. Соціальна активність працівника-волонтера може виступати системним каталізатором змін у внутрішньоорганізаційній комунікації: посилювати горизонтальні зв’язки, консолідувати колектив навколо практик солідарності та підтримувати психологічну стійкість через спільне смислотворення. Виявлено механізм репутаційного перенесення, за якого суспільна довіра до публічно активного працівника частково транслюється на організацію-роботодавця. Практична цінність результатів полягає в рекомендаціях щодо управлінської підтримки соціально активних працівників та інтеграції волонтерського досвіду у внутрішні комунікаційні політики й практики соціальної відповідальності медичних установ у воєнних кризах.
Завантаження
Посилання
Zakharchyn, H., & Yurchenko, O. (2025). Rol volonterstva u rozvytku liudskoho kapitalu [The role of volunteering in human capital development]. Ekonomika ta suspilstvo – Economy and society, (71). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-71-79
Kravchenko, V., & Petryk, R. (2025). Validatsiia metodyky «inventar funktsii volontera» (VFI) dlia doslidzhennia roli volonterskoi diialnosti v psykhofiziolohichnii adaptatsii zdobuvachiv vyshchoi osvity [Validation of the Volunteer Function Inventory (VFI) methodology for studying the role of volunteer activity in the psychophysiological adaptation of higher education students]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho – Academic notes of V. I. Vernadsky TNU, 36(75)(2), 93–101. https://doi.org/10.32782/2709-3093/2025.2/15
Oltarzhevskyi, D. (2022). Korporatyvni komunikatsii v Ukraini v umovakh viiny z rosiieiu [Corporate communications in Ukraine in the context of war with Russia]. Naukovi zapysky Instytutu zhurnalistyky – Scientific notes of the Institute of Journalism, 2(81), 73–85. https://doi.org/10.17721/2522-1272.2022.81.5
Biermann, K. Y. (2025). When Volunteerability Intersects Employability: A Conceptual Typology of Occupation-Related Volunteering and Opportunities for Volunteering Research. VOLUNTAS: International Journal of Voluntary and Nonprofit Organizations. https://doi.org/10.1007/s11266-025-00746-y
Boštjančič, E., Antolović, S., & Erčulj, V. (2018). Corporate Volunteering: Relationship to Job Resources and Work Engagement. Frontiers in Psychology, 9. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2018.01884
Clary, E. G., Snyder, M., & Stukas, A. A. (1998). Understanding and assessing the motivations of volunteers: A functional approach. Journal of Personality and Social Psychology, 74(6), 1516–1530. https://doi.org/10.1037/0022-3514.74.6.1516
Høgenhaven, L., Møgelmose, L., & Carlsen, H. B. (2026). Volunteering Trajectories across Crises: Resilience, Persistence, and Spillover between Ordinary and Crisis Volunteering. Social Forces, 1(1). https://doi.org/10.31235/osf.io/wx568_v1
Kals, E., Schütt, S. C., & Strubel, I. T. (2025). Volunteering in organizations: A new task for human resource development? Research for People in Organizations, 1. https://doi.org/10.5964/rpio.16191
Mmutle, T. (2022). (Re-)Positioning and recognising the influence of internal communication on employee engagement for maximum organisational performance. Communicare Journal for Communication Sciences in Southern Africa, 41(1), 46–62. https://doi.org/10.36615/jcsa.v41i1.1395
Novita, W., Wijaya, C., & Mukti, A. (2025). How Leadership Perception and Interpersonal Communication Shape Academic Wellbeing: Evidence from Islamic Higher Education. Al-Tanzim: Jurnal Manajemen Pendidikan Islam, 9(4), 1413–1425. https://doi.org/10.33650/al-tanzim.v9i4.12809
Rodell, J. B., Breitsohl, H., & Schröder, M. (2015). Employee Volunteering. Journal of Management, 42(1), 55–84. https://doi.org/10.1177/0149206315614374
Weick, K. E. (2012). Organized sensemaking: A commentary on processes of interpretive work. Human Relations, 65(1), 141–153. https://doi.org/10.1177/0018726711424235
Welch, M., & Jackson, P. R. (2007). Rethinking internal communication: a stakeholder approach. Corporate Communications: An International Journal, 12(2), 177–198. https://doi.org/10.1108/13563280710744847
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Ольга Тріщук, Оксана Говера

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Кожний автор може детально дізнатися про умови ліцензії - https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/legalcode



