Кризові екологічні комунікації в умовах збройного конфлікту як предмет соціологічного аналізу

Альона Мирошниченко

doi:10.51423/2524-0471-2024-16-1-10

Автор(и)

Альона Мирошниченко Харківський національний університет «Харківський політехнічний інститут»

DOI:

https://doi.org/10.51423/2524-0471-2024-16-1-10

Ключові слова:

кризові екологічні комунікації, кризові комунікації, Югославія, криза, війна в Україні, збройний конфлікт, екологія, РФ

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати соціологічний дискурс у сфері кризових екологічних комунікацій в умовах кризи (збройного конфлікту).

Методи дослідження: основними методами дослідження стали кейс- та контент-аналізи, які придатні для вивчення попередніх досліджень здобутків науковців щодо екологічних загроз і криз, кризових комунікацій, а також для подальшого розуміння важливості кризових екологічних комунікацій під час збройних конфліктів.

Результати. Війна в Україні є кризою, що суттєво впливає на довкілля й поглиблює екологічну кризу. Кризові екологічні комунікації та кризовий менеджмент є важливими для подолання таких криз. Наявність комунікаційного плану та професійної команди під час кризи є основою для її запобігання й подолання. Автор досліджує вплив попередніх збройних конфліктів, зокрема війни в Югославії, на екологію регіону, а також його досвід притягнення до відповідальності за шкоду, завдану довкіллю. Було виявлено, що досвід притягнення до відповідальності за нормами міжнародного гуманітарного права є мінімальним, а питання захисту довкілля під час збройного конфлікту практично не врегульоване й дуже складне для притягнення до відповідальності. Попередні екологічні кризові комунікації України до і після підриву російською армією греблі Каховської ГЕС свідчать про відсутність ретельної попередньої комунікаційної підготовки.

Висновки. Аналіз демонструє, що розуміння та прийняття екологічних ризиків є важливими для їхнього попередження й реагування на кризові ситуації. Вивчаючи власний досвід й аналізуючи попередні кризові ситуації в інших країнах, Україна має проводити екологічні кризові комунікації з дотриманням правил ведення таких комунікацій, ділячись цим досвідом з іншими країнами. Це є важливим інструментом запобігання екологічним катастрофам і зменшення їхніх наслідків.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Barclay, L. (2010). Crisis Communication: Theory and Practice. Alan Jay Zaremba. Armonk, NY: M. E. Sharpe, 2010, 244 pages. Business Communication Quarterly – Bus Comm Q. 73. 473–477. 10.1177/1080569910385318.

Black, S. (1989). Introduction to public relations. London: Modina Press in conjunction with the International Public Relations Association. 240 p.

Blaga, A.B., Zagorodnyuk, I.V., Korotkiy, T.R., Martynenko, O.A., Medvedeva, M.O., & Parkhomenko, V.V. (2017). Na mezhi vyzhyvannia: znyshchennia dovkillia pid chas zbroinoho konfliktu na skhodi Ukrainy [On the brink of survival: environmental destruction during the armed conflict in eastern Ukraine]. In A.P. Bushchenko (Ed.). Ukrainian Helsinki Human Rights Union, Kyiv. Access mode: https://www.helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2017/06/Na-mezhi-vyzhyvannya.pdf [in Ukrainian].

Bostian, I. L. (1999) Environmental consequences of the conflict in Kosovo and the NATO bombing of Serbia. Colorado Journal of International Environmental Law and Policy, 11, 230–240.

Chaplinskaya, Y., & Kaznacheev, M. (2023). Psykholohichni osoblyvosti spryiniattia ekolohichnykh ryzykiv v umovakh viiny. [Psychological peculiarities of perception of environmental risks in wartime]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia psykholohichni nauky – Bulletin of Lviv University. Series of Psychological Sciences, 16, 56–63. DOI: https://doi.org/10.30970/PS.2023.16.8 [in Ukrainian].

Coombs, W. T. (2010). Handbook of crisis communication. In S. J. Holladay (Ed.). Hoboken, NJ: Wiley.

Cox, R. J. (2010). Environmental communication and the public sphere. California: Sage Publications Inc. 448 p.

Cutlip, S. M., Center, A. H., & Broom, G. M. (2000). Effective Public Relations. Eighth edition. Prentice Hall Upper Saddle River, New Jersey. 588 р.

Dines, R. R., & Quarantelli, E. L. (1976). Organizational communication and decision making in crises. Miscellaneous, Report 18 of the Center for the Study of Disasters, Department of Sociology, The Ohio State University. http://udspace.udel.edu/handle/19716/1264

Dzyana, G. O., & Dzyany, R. B. (2022). Upravlinnia komunikatsiiamy v umovakh kryz [Communication management in crises]. Dniprovskyi naukovyi chasopys publichnoho upravlinnia, psykholohii, prava – Dnipro Scientific Journal of Public Administration, Psychology, Law, 2. DOI https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.2.2 [in Ukrainian].

Fink, S. (2013) Crisis communications. The definitive guide to message management. Chicago: McGraw-Hill Education.

Flor, A. G. (2003). Environmental communication. Quezon City: University of the Philippines Diliman, 325 p.

Gardashuk, T. (2022). Chy ye rosiiska ahresiia v Ukraini ekotsydom? Envihohika [Is the Russian aggression in Ukraine an ecocide?]. Envigogics – Envigogic, 17(1). DOI: 10.14712/18023061.642 [in Ukrainian].

Hastings, M. (2023). It’s not just Ukraine and Gaza: the war is gaining momentum everywhere. Blomberg. URL: https://www.bloomberg.com/opinion/articles/2023-12-10/it-s-not-just-ukraine-and-gaza-war-is-on-the-rise-everywhere

Hermann, C. F. (1963). Some effects of crisis that limit the viability of organizations. Yearbook of Administrative Science, 8, 61–82.

Jenkins, H. (2007). Convergence culture: The clash of old and new media. Warsaw: Academic and Professional Publishing Houses. 286 p. [in Poland].

Katsimon, O. (2023). SShA nadadut Ukraini pershi snariady zi zbidnenym uranom [U.S. to provide Ukraine with first depleted uranium shells]. Reuters. Public media. Retrieved from: https://suspilne.media/564055-ssa-nadadut-ukraini-persi-snaradi-zi-zbidnenim-uranom-reuters/ [in Ukrainian].

Kazanzhi, Z. (2016). Практичний посібник для працівників комунікаційних структур в органах влади [A practical guide for employees of communication structures in government]. Kyiv. S. 112. Retrieved from: https://imi.org.ua/wp-content/uploads/2017/06/posibnyk.pdf [in Ukrainian].

Konik, D. (2020). Dovira hromady: kryzovi komunikatsii orhaniv mistsevoho samovriaduvannia [Community trust: crisis communications of local governments]. Кyiv,70 s. [in Ukrainian].

Kurykin, S. (2001). Environmental impact of the war in Yugoslavia on south-east Europe. URL: https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/X2H-Xref-ViewHTML.asp?FileID=9143&lang=EN

Legal definition of ecocide. Independent Expert Group on the Legal Definition of Ecocide. (n.d.) Stop Ecocide International. Retrieved from: https://www.stopecocide.earth/legal-definition

Littlejohn, S. W., & Foss, K. A. (2003). Encyclopedia of communication theory. New Mexico: Sage Reference Publishing, 1192 p.

Mia, I. (2023). Overview of armed conflicts. International Institute for Strategic Studies. Retrieved from: https://www.iiss.org/en/publications/armed-conflict-survey/

Myroshnychenko, A.Y. (2023). Kryzovi ekolohichni komunikatsii u period voiennoho chasu (na prykladi Kakhovskoi HES). [Crisis environmental communications in wartime (on the example of Kakhovka HPP)]. Hrani – Faces, 26(5), 132–142. doi: https://doi.org/10.15421/1723113 [in Ukrainian].

Nadic, D. (2000). Socio-ecological approach to the study of the environment in Yugoslavia. University of Belgrade. Retrieved from: http://web.peacelink.it/tematiche/disarmo/u238/documenti/nadic.pdf. [in Serbia].

Postanova Prezydii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy vid 06. 09. 2023 № 313 [Resolution of the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine dated September 6, 2023 No. 313]. (2024, lypen 17). https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2023/09/ 230915121937204-4928.pdf [in Ukrainian].

Rogester, M. (1989). Crisis management: What to do when the unthinkable happens. Arrow (A Division of Random House Group). 182.

Savchenko, Y. S. (2022). Instrumenty kryzovykh komunikatsii orhaniv mistsevoho samovriaduvannia v umovakh pandemii COVID-19 [Tools for crisis communications of local governments in the context of the COVID-19 pandemic]. [Mahisterska robota]. Zaporizhzhia National University. URL: https://dspace.znu.edu.ua/jspui/bitstream/ 12345/10836/1/Савченко %20%28Самусєва%29.pdf [in Ukrainian].

Thomas, W. A. (1909). Sources for the study of social origins: Ethnological materials, psychological point of view, classified and annotated bibliographies for the interpretation of savage culture. Boston: Gorham Press, 16–22.

Mizhnarodne humanitarne pravo [International humanitarian law] (2024, May 12). Retrieved from: https://redcross.org.ua/ihl/ [in Ukrainian].

Ulmer R. R., Sellnow, T. L., & Seeger, M. W. (2009). Post-crisis communication and renewal: Understanding the potential for positive outcomes in crisis communication. In R.L. Heath & D.H. O’Hare (Eds.), Handbook of risk and crisis communication. New York: Routledge.

Ulmer R. R., Sellnow, T. L., & Seeger, M. W. (2017). Effective crisis communication. Moving from crisis to opportunity. Thousand Oaks, CA: Sage, 2007, 216 p.