Науковий піврічний журнал «Соціальні комунікації: теорія і практика» має на меті об’єднати зусилля дослідників світу для обміну ідеями й подальшої інституалізації наукової галузі «Соціальні комунікації». У журналі друкуються наукові статті з теорії та історії соціальних комунікацій, теорії та історії журналістики, теорії та історії видавничої справи та редагування, бібілотекознавства, бібілографознавства, книгознавства, документознавства, архівознавства, прикладних соціально-комунікаційних технологій, соціальної інформатики.

Це журнал із відкритим доступом, що означає, що весь вміст є у вільному доступі користувачеві або його установі безкоштовно. Користувачам дозволяється читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, друкувати, шукати або посилатись на повні тексти статей або використовувати їх у будь-яких інших законних цілях, не вимагаючи попереднього дозволу видавця чи автора. Це відповідає визначенню BOAI щодо відкритого доступу.

Піврічний науковий журнал «Соціальні комунікації: теорія і практика» покликаний об'єднати зусилля дослідників світу для обміну ідеями та подальшої інституціоналізації наукового напряму «Соціальні комунікації». В журналі публікуються наукові статті з теорії та історії соціальних комунікацій, теорії та історії журналістики, теорії та історії публікації і редагування, бібліотечної справи, бібліографії, бібліологіі, документування, архівознавства, прикладним технологіям соціальних комунікацій, соціальної інформатики.
Це журнал з відкритим доступом, що означає, що весь контент безкоштовно доступний для користувача або його / її установи. Користувачі можуть читати, завантажувати, копіювати, поширювати, роздруковувати, шукати або посилатися на повні тексти статей, а також використовувати їх для будь-яких інших законних цілей без попереднього дозволу видавця або автора. Це відповідає визначенню відкритого доступу BOAI.

Основні принципи функціонування журналу:

• 1) повага до автора;
• 2) відкрита процедура відбору публікацій за тематичною й проблемною спрямованістю;
• 3) формування критичного підходу до новаторських ідей авторів;
• 4) залучення іноземних авторів;
• 5) залучення іноземних рецензентів;
• 6) «сліпе» рецензування;
• 7) активне розміщення статей авторів на сайтах наукометричних баз світу.